Щоденності трунок занадто душу пече -
Трохи зневаги не завадило б зовсім йому…
Відчуй, як янгол торкає тебе за плече,
А не став байдужому світу багато питань «чому?»
Здавна немає в нього та й чи буде колись
Того, що спрагу бентежну твою втолило
Не в ньому основа - невагома і вічна вись
І ще… численні, як зорі – місця і хвилини сили
Спробуй зараз – приховані вже давно
Оживуть колись вкрадені в щастя миті,
Діжці страху свого вибивай остогидле дно -
Землі щасливі вітром змін твоїх оповиті.
І тоді... неначе магічне скло
Скине залишки колись густого ефіру,
Крізь минуле, дійсне, і те, чого не було
Ти сповна нову відчуєш любов і віру -
Незрівняні в світі цьому ніколи ні з чим,
Не названі жодної мови словом.
Тільки витримай мужньо тисячІ причин
І вибори свою останню умову.
© Олена Зінченко 13.06.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838714
Рубрика: Нарис
дата надходження 14.06.2019
автор: Zinthenko Olena