За обдертими стінами сонце холодного ранку,
І м’яка відстороненість світла над скалами шаф,
Там за складками сну побережжя твого океану,
А в мережеві чайок я ім’я твоє розгадав.
Так блідо-рожеве цвітіння вільготної вишні,
Лиш тінню від сонця торкнеться розгорнутих стін,
Так ім’я своє, мов автограф на серці залишиш,
Тільки знатиму я, що ти поряд під сонцем стоїш.
І забуду я сон, і мереживо гамірних чайок,
І шум океану, і світло на контурах скал,
Залишишся ти і вагітний весною ранок,
Та ім’я твоє, що між тисячі сонць шукав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838511
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2019
автор: Володимир Каразуб