Літній день потроху догорає.
Свіжістю повіяло з ріки...
Всесвіт із землею розмовляє,
руни розсипаючи — зірки...
Затихають вечора акорди,
все темніше неба оксамит.
Цвіркуни співають літу оди,
надаючи ночі колорит.
Тоскно птах когось далеко кличе...
Цокає годинник на стіні.
Щось приснитись має таємниче.
Тілько-но не спиться щось мені.
10.06.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838302
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2019
автор: Денисова Елена