Жінка народжує, жінка любить своє дитя.
Чоловік чекає повернення свого ребра до злиття.
Він за власне хапається, часто собі на біду,
Бо кожному треба ігрища в одинокім саду.
І кожен хоче напитися, заїсти оту пустоту,
Позапихати якісь досконалості, у долю оту.
Залицяння пані подобаються, коли з під ребра,
А ще коли поміж ноги він діву побрав.
Він дивиться в її очі, вона шукає пейзаж,
Ти візьми їхню пристрасть, окремо заваж.
Кожен як може по своєму тамує спрагу свою,
Адам обирає Єву,
Єва обирає змію.
Олег Купрієнко (с) 01.08.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837573
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.06.2019
автор: Олег Купрієнко