Сріблястий ранку, ти увесь в росі,
Яка в промінні починає грати.
Хори в гаях пташиних голосів,
Збудили всіх - всі перестали спати.
За твій світанок, за твою росу
і за мої обпечені зеніти.
Тебе, мій ранку, я боготворю,
Що вчора встиг в промінні віддзвеніти.
Земля ранкова зустрічає день,
Біжать серпанки росами умиті.
Пасуться коні, чути «дзень –дзелень»,
А перламутри сяють в оксамиті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837559
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2019
автор: Віталій Назарук