Лунає сміх у гуркоті небес,
Життя планує нові корективи.
Воно біжить, біжить наперехрест,
І розкидає по дорозі ксиви…
Сонце шле промінь, у сльозах хмарки,
Веселка зрідка прикрашає небо.
Над річкою клубочаться дими,
Де пропливають вдвох лебідка й лебідь.
Що раптом обнімаються крильми,
Воно у них кохання лебедине.
Таке знайдемо рідко між людьми,
А в лебедів воно одне-єдине.
І хочеться обнятися крильми,
Відчути себе лебедем у парі.
Щоб наші душі слухали псалми,
А небеса нам розганяли хмари.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2019
автор: Віталій Назарук