Високе небо освітила діжа,
Навколо неї зорі у танку.
Вечірні хмари небеса мережать,
Сліди лишають зорі на льоту.
Пр: А ми удвох в човні посеред ставу,
Сухими стали весла у човні.
Кохання просять вечорові трави,
Духмяні квіти рідної землі.
Цілую руки і духмяні коси,
Ти горнешся легенько до плеча.
В траві чекають нас холодні роси,
Де перший промінь вгору, мов свіча.
Пр.
Коли кохання залоскоче душу,
Вечірні зорі підуть у танок.
Росу із кіс своїх прошу не струшуй,
А ними прикраси життя вінок.
Пр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2019
автор: Віталій Назарук