[i]Вже сиві скро́ні в хлопчика-бійця́,
Хоч юний вік й обличчя, як в дитини.
А десь далеко мати жде дитя,
Хвилюється за нього і родина.
Ще вицвілий під сонцем камуфляж
І чорні берці, стоптані війною.
Стоїть отут – (зібрався не на пляж).
-Герою наш, пишаюся Тобою!
Мабу́ть, додому їдеш із війни,
На цім пероні ждеш на пересадку?
А навкруги буяє цвіт весни,
В кишені фото дівчини на згадку.
Бракує слів.. Не можу підійти,
Бо, навіть, і не знаю, що сказати.
-За нерішучість, хлопчику, прости:
Я не байдужа - дуже вдячна мати.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837323
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2019
автор: Ольга Калина