Сни розкуйовджує півник.
Сонний світанок заюшив
медом з акації Півдик,
знаний допіру як Южик.
Грають ранкові калюжки
з курячим дощиком в смика.
Вип'єм козацької юшки!
В Півдика доля – велика.
Півдик іще молоденький, –
вчиться, мов півник, літати.
З Южика (із одноденки)
став мені Півдиком-татом.
Бачу: оперився, виріс.
Бачу на ремені зґарду.
Бачу, як неоковирність
знов ожила Буго-Гардом.
Бачу: покинувши Вирій,
знову воскрес в небожатах.
Южику яму вже вирив.
В Півдика – нива нежата,
тьма козаків та козачок,
і покозачених юшок.
З ними – я, сонячний зайчик –
перейменовую Южик!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837239
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.06.2019
автор: Олександр Обрій