[b][color="#d40808"]Як мало серед нас чоловіків,
Які б могли побачить в жінці жінку,
Ходити і здувати з них пилинки,
А не давати тільки б стусанів.
Ганьба, не поважати й ображати,
Цнотливість тіла, її розуму, гідність, честь.
Що з цим робить, як тільки не кохати,
У світі доленосних перехресть?
І я, як завжди в подумках схилюсь,
І пальчики цілуючи на ніжках
Прошепочу, як я кохаю і молюсь
На тебе чарівна моя ти жінка…[/color]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2019
автор: CONSTANTINOPOLIS