Колись і я біг до старої школи,
Де бавилась криклива дітлашня.
Повідцвітали з часом матіоли;
У буднях розтворилась метушня...
Колись і я наївним був в стосунках;
Лиш відчував тремтіння на вустах,
Коли сором‘язлива мила юнка
В записці признавалась в почуттях...
Прекрасні неповторні дні... Минулі...
Шукаю й не знайду потрібних слів.
Вже не кують у тім парку зозулі,
Де я малим колись ніяковів...
Покрилось все туманом літ... Марою...
Нема, на жаль, в минуле вороття...
Автівка мчить бруківкою старою,
Позаду залишаючи життя.
м. Кам‘янець-Подільський.
Декілька разів у і-неті прочитав такі напіввіршовані рядки під фотом старого Львову: «Спішить трамвай бруківкою старою,
Грайливих днів - привітна метушня». Накрило. Сподобалось. Так і виник вірш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837032
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2019
автор: Юрій Цюрик