Мене ніби вирвала буря з корінням
І в край у далекий чужий віднесла,
А, мо’, то Всевишнього було веління,
Сильнішою щоби душею зросла?
Стежки щоб долала сама невідомі
І лихо крутило – зламать не могло…
Носили на крилах і доля, й недоля,
І снились не раз мені рідні й село.
Екватор літа мої вже перетнули,
Ген роду – у дітях, онуках проріс,
Невдачі й хвороби плечей не зігнули.
Живу й саме в цьому життя бачу зміст!
20.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836913
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2019
автор: Ганна Верес