Я кожен день іду неначе в бій
Здригаючись під натиском шаленим
Нестримних вражень та стрімких подій,
Що пролітають кулею повз мене.
Я намагаюсь жити, як усі
У цьому Світі повному страждання.
Перебуваю на тонкій межі
Поміж надії, віри, сподівання...
Так кожен день подовжує життя -
Нові ідеї, плани, діалоги…
Так доля порина у майбуття
Далекі обираючи дороги.
Щоб йти по ним до світлої мети.
Знов падати і знову підійматись,
Щоб врешті решт любов свою знайти,
Або хоча б принаймні намагатись.
02.02.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836839
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.05.2019
автор: Сергій Дроботенко