Болить мені і доля України,
І доля тих нескорених людей,
Що повторили долю Чураївни,
І ті, що не прогнулися ніде!
Плекаючи країні іншу долю,
Приносячи себе у жертву їй,
Так і лишилися нікому невідомі,
Хоча й ламав їх долі буревій.
«Чому в нас так? – історію питаю, –
Чому такий невдячний ми народ?
Героя згадуєм, коли вже відлітає
Душа його: а був же патріот.
А мо’, тому, що ми не розумієм,
Що в нас Голгофа в кожного своя.
Ум цінувать, прекрасного не вмієм
І перед Богом голови схилять.
Не вміємо засвоїти уроки,
Котрі життя диктує на віки.
На себе рідко дивимося збоку.
Шануймося, живемо ще поки.
І тим, котрі плекали долю краю,
Вклонімося, назвавши імена,
Щоб Україну доля не карала,
Щоби нас час, колись не розпинав».
23.05.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836720
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2019
автор: Ганна Верес