Проснувся якось чобіт Лівий та й подививсь наліво.
Здалось йому, що чобіт Правий стоїть занадто криво.
- Чому це ти, - спитав сердито, - узяв й отак скривився?
Ти що, розсердився на мене? А чи з дороги збився?
І чобіт Правий теж проснувся та й подививсь направо.
Здалось йому, що чобіт Лівий стоїть, на диво, прямо.
- Чому це ти, - спитав привітно, - сьогодні такий рівний?
Чи маєш настрій ти хороший? Чи день у нас є мирний?
Ой, чули б ви, що говорилось... Так Лівий розкричався!
А Правий слухав, слухав, слухав... А потім здогадався.
- Щось тут не так, подумав він. - Цей Лівий просто згуба.
То ж підійшов до Лівого й узяв його за чуба!
- Своє всім місце треба знать, - сказав. - Чом розійшовся?
Ти стати справа захотів? Дивись, який знайшовся!
На місце Лівого поставив. Мовчить той, лиш зітхає.
А Правий правим був... й зостався. Своє він місце знає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836610
Рубрика: Байка
дата надходження 26.05.2019
автор: Надія Башинська