Життя людські – столикі і стогранні –
минущі одноденки, пух кульбаб.
Зостануться лиш фотки в інстаграмі,
де юність безтурботна і гульба.
Світлини на початку – давні, ранні.
До краю прогорнеш – пенсіонер.
Іванко. Народився в інстаграмі.
У тому ж інстаграмі і помер.
Дівча на тлі рожевої герані.
А далі – жінка, мати і стара.
Марічка. Одружилась в інстаграмі.
Приймав пологи також інстаграм.
Все – сміх, і гріх, падіння, злети, рани
всотав, немов молюсків – кашалот.
Побачення й розлуки – в інстаграмі.
Велике соцмереживне село.
Тут заходи – святкові і каральні.
Торгівки, хвойди, мафія, попи.
Митці, інтелігенти – в інстаграмі.
Топи їх, Ною-хакере, топи!
Ви ж фоткайтесь – дівчатка, гарно вбрані.
Це діло – гідне жертв, пихтінь, старань.
Налий-но, хряпни, братіку, сто грамів...
І «ґоу» по вподобайки – в інстаграм!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836454
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2019
автор: Олександр Обрій