Я знову тут -- під обстрілом очей.
Стіл, крісло, дошка, крейди біла грудка...
Спинити час, що так злітає прудко,
нікому не вдалося ще!
У цих очах -- мовчазне запитання:
який ти, світе, що ти нам несеш?
Вони вже не дитячі, але все ж...
Життя для них ще на світанні!
У крейди на кінці освітню сутність
посіємо на дошки рівне поле,
щоб запліднилося школярство смаглочоле
насінням перемог майбутніх.
Ще буде все - поразок гіркота,
лукавих друзів метушня зрадлива,
і свято щире, як весняна злива,
уквітчане словами привітань.
Ще у дорослість продзвенить дзвінок,
життя відкриє день уроком новим:
" Домашнє завдання. Хто не готовий?"
Важлива річ -- цей перший крок!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836030
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2019
автор: Славомир