Вилюби, Сонце, мене аж до безконечності сивих доріг…
Виспівай щемне у вітри, що плетуть оберіг.
Викупай душу — молю! У маніжненьких росах світання.
Мрію мою — ковалю — у підкову — надій воскресання.
Викреши, серце, іскрини, що в зорі запалають кострищем,
Виніжи думи неспинні, що в’ються барвінком над попелищем.
Виголуб щастя — крилате в сюжетах неспинного лету,
Вималюй голосом шати — над мороком — Раю лібрето.
Визвучи сни… і сяйне вічності гливий поріг…
Вилюби, Сонце, мене аж до безконечності сивих доріг!
………………………………………..05.08.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2019
автор: *SELENA*