Ти відпусти, прошу, мені гріхи,
Уже приходжу вкотре сповідатись.
Я знаю Ти все чуєш – не глухий,
Допоможи мені не спотикатись.
Іду до Тебе думаю, що все…
Проте в житті чекають перепони.
Надіюсь, що нарешті пронесе,
Та знов молюсь і ревно б’ю поклони.
Спини мене, як бачиш хибний крок,
Не дай упасти, захисти від блуду.
Для мене це іще один урок,
Прошу, повір, я більше так не буду.
І знов підвів, прости мене, прости,
Мене навчали, Ти прощати можеш.
Дозволь мені колоссям прорости,
Можливо Ти тоді мені поможеш.
А то неначе все роблю, як всі,
Та однаково мушу спотикнутись.
То ж недаремно кажуть мудреці,
До Тебе завжди маю я горнутись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835970
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2019
автор: Віталій Назарук