Це сталось в травні, ще цвіли каштани,
Дивися – червень… Як же час летить.
Рахую дні, які пройшли в тумані,
Вони, як птахи пролетіли в мить.
Серце буває часом так заколе,
Хоча воно в розлуці вже було.
Святе не забувається ніколи,
Воно напевно біллю поросло.
І знов нудьга, і знову одиноко,
Таке напевно в Бога заслужив.
Життя, повірте, штука досить тонка,
Бо я насправді ще так і не жив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835872
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2019
автор: Віталій Назарук