[b]
[color="#090294"]Тримає порох міцно за горлянки
Мене й мою команду молоду.
Де совість в вас, давали ж обіцянки,
Мені подарувати булаву.
Дні стали довгі, нічки закороткі,
Підніжки ставить, нам порохобот,
А жалюгідні двадцять п’ять відсотків,
Ще варять політичний свій компот…
Киплять емоції, та не сталеві нерви,
Я відчуваю, що почав втрачати
Терпіння, через те, що оці стерви,
Не квапляться, чогось, голосувати…
Впираються, як ті воли Таврійськи,
Та вже на конституцію плюють,
Звертаюсь я до них по українські,
Що не роблю, мене не визнають…
І взяли депутати таку моду,
Йти у відпустку до травневих свят,
І чим похвастатись, що я скажу народу,
До купи, як зібрати тих чортят…
Інавгурації призначив день і час,
А ви трясетесь за свої мандати,
Коли, скажіть, Петро ваш повсякчас
Почне вже за базар відповідати…
Підписує закони, постанови,
Готує нагородження в військах,
Без сорому всім роздає погони,
А я не відчуваю у руках,
Ні булави, ні скіпетра, ні влади,
Але ж я переміг, та хай їм грець,
Всіх розпущу до біса з тої Ради.
Кує безславний Петя свій кінець…
Його слова, як гіркий смак цибулі,
Я плачу, невгомонний, як дитя,
А він поперед носа крутить дулі,
І каже, - «Ось таке Вован життя»…
А я йому кричу, - пакуй валізи,
Залиш готель свій і сплати за бар,
Так, не забуть свій ТОМАС і Безвізи,
Почни відповідати за базар…
Але, куди йому там зупинитись,
Шампунь і тапки з рушниками вкрав,
А чим мені, обтертись і помитись,
Як долучитись до державних справ???
А шведський стіл обчистив весь до нитки,
З’їв всіх курчат, й креветкочний салат,
З тортів рошенівських залишились родзинки.
Дай немовлят, він з’їсть і немовлят…
Не в тин і не в ворота. Я не можу.
І скільки б ти Петро тут не козлюч,
Але, з мого готелю, я попрошу,
Як можна швидше, здайте, здайте ключ…
Давайте, швидше, митниця чекає,
Там паспортний контроль, а тут літак…
Широкий шлях безвіз вам відкриває,
Нехай летить ще з вами пан Грицак…
І до готельних всіх адміністрацій,
Звертаюсь я с проханням заселить
Мене у номер всіх інавгурацій,
Щоб остаточно владу захопить…
Поводите себе ви не красиво.
Жахаєтесь, що Раду розпущу?
А все тому, що ваш мандат – не ксива,
Тому що не даэте булаву...
Я жодної не дав вам обіцянки.
Тому що суто все – експеремент,
Де буду всіх тримати за горялнки.
Народ – слуга мій, Я ваш «преЗЕдент».[/color][/b]
Відео в YOU Tube: https://www.youtube.com/watch?v=ftYZxVa38Cg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835834
Рубрика: Сатира
дата надходження 17.05.2019
автор: CONSTANTINOPOLIS