Я вишиваночку новеньку одягнула
У коси гарні квіти заплела.
І Богу помолитись не забула
І рідних всіх з любов"ю обняла.
Ця вишиваночка, як символ України,
А ще неперевершена краса.
З покон віків вона давали силу
Та зігрівала душі та серця.
А найціннішою вважалась вишиванка,
Яку з любов"ю й молитвами на устах,
Всю ніченьку, аж до самого ранку
Матуся вишивала при свічках.
У кожнім хрестику її невтомні руки,
А ще любов, молитва і добро.
Я збережу сорочечку для маминих онуків,
Щоб і вони відчули мамине тепло.
16. 05. 19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835727
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2019
автор: іванесса