Сивина, сивина
Димом стелиться. Скроні твої,
Рідна земле сумна,
Вкрило... Луки і доли... Ти їм
Помолись. Уклонись
Рідній вірі. За око, за зуб-
Заповіт... Не хились-
Вітер хилить стебло у грозу.
Де покошені тра-
ви, босоніж іди по стерні,
Здобуваючи пра-
во тут жити тобі і мені,
У відважні роки
Набираючи сили від них.
Не зневаж. Не покинь.
Що здобуто- тепер борони.
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119051308779
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835471
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.05.2019
автор: Серго Сокольник