Сама природа навіть розгубилась,
весна до нас прийшла якась не та.
У квітні, вочевидь, ми помилились,
лягла на груди сумнівів плита…
То дощ, то сонце, вітер і негода,
критично мало зав’язі в саду.
Якась непевність шириться народом
і засіває в серце пустоту…
Не ваблять очі маки полум’яні,
яскравий швидко зронять цвіт вони.
Чим зійдуть наші помилки весняні
і що збирати будем восени?!.
Вже на врожай розкрили ласі рота,
але до сквири* варто чи звикать?..
Бур’ян щоб в ріднім полі побороти –
погоди з моря нічого чекать!
[i]* Негода, сніг із вітром.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835396
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2019
автор: Олександр Мачула