Не кожен читає поміж рядків мій жаль,
Не кожен відчує тугу моїх думок.
Навіщо комусь відчувати чужу печаль?
Вона з моїх сліз збирає собі струмок.
Тому я, як завжди, всміхаюсь, кажу «Привіт!
Все добре зі мною, ну, майже, ну, як завжди.»
А десь по хмаринці біжить білий-білий кіт…
Про що це я знову?
Заплуталась вже…
Зажди…
Тополі вже скинуть скоро свій білий пух,
Кульбаби посивіють і опаде бузок.
Зберу всі печалі свої у один лантух,
Перемелю на сотню нових казок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835201
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2019
автор: Наталі Рибальська