А скільки полеглих? Валькірії знають,
Вони підсобили Ісусовим дітям
Дістатись Петра із ключами од Раю
І ходять тепер у небесному житі.
І ходять тепер поміж хмарок, хмарища,
Полічені кулі зірками вкрутили,
Ті мулько куняють та більше не свищуть,
Утратили цілі, розгаяли силу.
Там є чорні діри, але не важливі,
Бо більшого пекла, ніж в душах – немає.
Бо знову Валькірії струджують крила,
Несучи синів до Господнього Раю.
То скільки полеглих? Мільйони? Мільярди –
Коли до уваги нероджених взяти,
Та совість, закладену траншем в ломбарди, –
Усіх не вмістити до Божої хати.
Невже є потреба доводити силу,
Повздовж та упоперек мірятись ... дечим?
Рабам однозначно Едем не відкриють,
Свободні мандрують гостинцем лелечим.
Нема обрахунку у світі Валькірій,
Й святий Михаїл притомився од бою.
Війна розтуляє кордони ув Ирій,
В озерах кривавих любує собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835096
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.05.2019
автор: Нея