Я прийду ще до тебе...Можливо...У котрий з разів?..
Я тихенько присяду Янгеликом,очі зцілую.
Розійшлися навіки...Як ти і хотів й не хотів.
Я вже зовсім не та.Я на хмарах вже вкотре ночую...
Я прийду ще до тебе...Торкнуся до твого лиця.
Ти мене не відчуєш.Та так і потрібно.Ти віриш?
Буду вірна тобі.Буду тільки твоя...Лиш твоя...
Розійшлися з тобою.Між небом й землею...Ти мрієш,
Що могла б цілувати тебе?Ти б мене відчував.
Я не стала би Янголом.Жила б в твоєму будинку.
Не літала до тебе.Ти б каву варив.Цілував.
Та не сталося так.Прилетіла до тебе на хвильку.
Це мої фотографії в тебе.Альбом вже старий.
Я такою була?Я могла відчувати?Сміятись?
Ти на них такий рідний,красивий,такий молодий.
Ми могли так сидіти і так...Довго так обніматись...
Я не раз прилечу.Та побач мене!Прошу!..Пробач...
Ось метелик малий!Подивись!Це твоє Янголятко.
Хочу бути живою!Ти бачиш мене!Ну...Побач...
Я торкаюсь тебе.Я торкаюсь...Але...Це...Як пастка...
Між землею і небом...Допоки мене ти кохав...
Ти відчуєш мене...Я ще тут...Тільки де моє місто?!
Я кохаю тебе...І...Я хочу...Щоб...Більш ...Не чекав.
Ти дозволиш мені біля тебе рідненький присісти...
Я б хотіла відчути цілунок!..
Про все розповІсти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2019
автор: Відочка Вансель