Посипалися камінці самообману
У тріщини душі, в яких згасає день.
Думки нагадують, що настрій буде хмарним,
Слова таки знайшли свою мішень.
Оборонятися від пилу не виходить,
Дощ змиє паростки, але не знищить суть.
Бути заручниками чесної природи
Не всім під силу, та бої ідуть.
Повітря дихає отруйними сльозами,
Чекати свіжості несила вже давно.
Хтось поза обрієм нові складає драми,
Птахи вмиваються міцним вином.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834925
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.05.2019
автор: Юлія Рябенко