Над світом янголи летіли
і відлітали в далечінь,
і над землею пробігала
наче від хмари тінь.
Вони летіли як лелеки,
що повертаються з далечини,
летіли янголи здалеку,
довго виднілися на висоті.
О, янголи, летіли звідки
із помахами світлих крил?
І Україну оглядали,
де чорні згарища боїв.
Вони летіли, оглядали
місце загибелі в боях
і сумно-тяжко колихались,
і враз сіріли два крила.
Зробили коло над Донецьком,
руїнами аеропорт темнів,
кордон далеко угляділи,
Луганськ на горизонті млів.
О, янголи, що пролітають
неначе душі з висоти,
ми не забудем, пам’ятаєм
неначе янголи живі.
Неначе знов вони сміються
живі, здорові й людяні,
та знову в бій і вони б’ються,
щоби загинуть на війні.
Не марно янголи летіли,
наче нагадували небеса:
ми Україну захистили
і ваша черга підійшла.
Хто як – перо і мова,
із автоматом у руці,
скальпель, або і слово,
наче осколки гострі всі.
Іще із світом заговорять
і тиснуть ворога в кільце,
по-різному, але боронять:
світ захищає і себе.
Високо янголи летіли,
поволі зникли вдалині,
щоб Україну боронити
у небі, а нам - на землі.
2.03.2019.-8.05.2019.
Картина із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834888
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.05.2019
автор: Светлана Борщ