Слова, слова твої як вітер по весні...
Вони солодкі, запашні.
Але, коли богато слів,
То дуже мало діла...
Бо говорити гарно завжди вміла.
Я зрозумів, що ти жинка не проста.
В інтригах вічних... Не чиста -
Твоя промова. Бо тінь твоя в замках з привидами ходить.
За все твоє життя, так вихід не знаходить...
Ось знову,знову - робиш нові кроки,
Слова летять, летять на різні боки.
Усі ці лестощі повторюються знов -
Пусті... Але знай, бо є Любов.
Вона без слів живе в духмяних фарбах
Повторювати лестощі - не варто...
Бо, я навчився сенс ловити ні в словах!
А у в відображенні, моїх визнань в очах...
Бо очі не вміють за той час брехати.
А променях, яки я дуже добре бачу.
Бо я залишусь тим яким я є..
А ті слова твої - несправжній та циганський мед...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834546
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2019
автор: golden-get