А дощ паде, нехай усе змиває,
Усі гріхи, що попелом важким,
Провиною у серці осідають,
Хоч дощ сльозами є такий гіркий...
Але паде, та то тільки спочатку,
Тече повільно тихим каяттям,
Або терпким, нескореним причастям,
Де на вустах солодким - не віддам...
А дощ паде, в долонях чашка кави.
Кавовий присмак з ехом самоти...
А завтра все як завжди, зранку справи,
Дощем умиті, з мріями на ти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834434
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2019
автор: Квітка))