«Мову на хліб не намажеш,
ніби вершки чи паштет.
Є в нас «язик». А она же,
мова, к чєму тет-а-тет?
Кільцями мову не вріжеш,
мов запашний сервелат.
Пельки стуляйте скоріше!
Годі про мову волать!
В пляшці не булькає мова,
не шарудить в гаманці.
Мова... Яка в ній основа?
В мови і так є митці!
В мови і так – цілі села!
І у законі – рядок.
Нащо нам мова місцева?
Нащо й закон? Щоб він здох!
Мова тарифи не знизить,
не підійме зарплатню,
щастя не вселить в мармизи
і не зашиє матню.
Як би не борсалась лунко,
знаєм, – горгону ще ту!»
– – – – – – – – – – – – –
Мова не зцілює шлунки
і в головах «ніщєту»…
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834411
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2019
автор: Олександр Обрій