Мені здається, що світ поступово, непомітно божеволіє.
Інакше, чому ми перестали вірити в любов?
Невже від того, що її за чаркою спиртного не вшановуєм,
В нічних забігайлівках давно вмираючи у борг?..
Мені здається, що це ненормально - засинати з телефонами
Інакше, цей винахід невдалий, злий експеримент.
Невже для того, щоб жить в самоті стереотипами, шаблонами,
У пошуках принців купувать в спортзал абонемент?..
Мені здається, що я намагаюсь виживати до останнього.
Інакше, чому про неможливе мрію день за днем?
Невже, тому що хтось мене довів до самознищення фатального?
Та рано мені йти на чужий, заслужений Едем...
Мені здається, що вже тут нічого нема з погляду найпершого.
Інакше, той, хто всім довіряв - віднині психопат.
Невже це звичка, і я помиляюсь так вульгарно і довершено,
Що стала любити цей нікчемний, голий листопад?..
30.11.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2019
автор: Амідала Саудаде