Співають трави пісню колискову
Своїй землі, що, стомлена, не спить.
Вслухається в нечесані розмови,
Що заперечують небес блакить.
Слова пісень вплітаються в коріння,
Бо хочуть жити всі. Без виключень.
І шансів на майбутнє вже немає рівних,
Світ забирає непотрібний день.
А ти мовчиш, ти дуже хочеш жити,
Чи хочеш… Взагалі, скажи, чого?
Чому отруту сиплеш ти на квіти?
Чужі. Бо що у тебе є свого…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834233
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.05.2019
автор: Юлія Рябенко