***
Є щось невловиме і тривожне
в пошуках потрібного вагону…
Спішимо за натовпом, де кожен
має свій квиток до Вавилону.
А перон розлігся, мов рушник, ви-
шИваний на всі твої дороги...
До розлуки так ми і не звикли, -
до нової б звикнути епохи!
От і все – вікно мутне, на обрис
рідного чола пантрую. Поїзд
затремтів, і тільки ніжний образ
в пам'яті - мов рятувальний пояс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834190
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2019
автор: Надія Позняк