Коли її сміх лунає, мені кожен раз здається,
Що море танцює сальсу, а вітер насвистує джаз.
І світ цей такий чудовий щораз як вона сміється!
Та все завмирає навколо. І я. І негода. І час.
Кохати її — це виклик. Кохати її — удача.
Довіра, тепло, турбота, надія — то все вона.
Робити усе, щоб більше не бачити її плачу,
А тільки частіше чути як з вуст її сміх луна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834178
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2019
автор: Анна Вітерець