Враз чорним зробилося небо
І плакати стала весна.
-Чого ж тобі, Веснонько, треба,
Адже ти привітна була?
Дерева сумні, невеселі,
Донизу схилилась верба.
Чомусь мені сумно в оселі..
Шумить і стікає вода.
Б'ють косо по шибці краплини,
Збігають донизу згори.
І вже від цієї картини
Так сумно усім навкруги.
Змивається цвіт абрикосів
Та й вишні сховали квітки,
І, навіть, птахи стоголосі
Шмигнули у різні кутки.
Лиш вітер тихенько в садочку
З кущами про щось розмовля..
І сльози весняні в струмочки
Збирає докупи земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834120
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2019
автор: Ольга Калина