Дорога криється в імлі
І ні кінця їй, ні початку,
Життя на ній лишає згадку
Про тих, хто жив на цій землі.
А дні сплітаються у роки,
Помножені на власний труд, -
Їх жорна часу перетруть
І згодом стихнуть наші кроки.
Залишиться лиш битий шлях,
Яким життя пройшло юрбою,
Забравши поспіль із собою
Усе, перетворивши в прах.
Тим шляхом інші знов підуть
І прокладуть свою дорогу.
Можливо, й наший слід знайдуть
І скажуть: «Були люди, слава Богу».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834049
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.05.2019
автор: Павло Коваленко