Очі кульбаб золоті задивилися в небо,
Сонячна рінь затопила ясні береги…
Хай ця весна не минає, благаю, не треба!
Квітнуть вишневі сади від любові жаги.
Вальси конвалій тендітних в казковому лісі,
Де у дитинстві брели ноженята малі…
Перші громи молоді задвигтіли у висі,
І цілували дощі спраглі губи землі.
Спалахи маків жаркі й буйноцвіття півоній –
Символи щастя землі - в апогеї краси…
Хай відгарцюють років розтривожені коні –
З берега юності рідні гучать голоси.
І не потрібно заморських чудес ані дИва,
Розкіш чужинських країв – на життєвій межі.
Тут, у вишневім саду, моє серце щасливе,
Й батьківська хата – ця пристань моєї душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833959
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2019
автор: Світла(Світлана Імашева)