Не з тобою стою у вечірній порі,
Не з тобою шепчу до пів ночі.
Вже не ти, вже не ти, дві холодні зорі,
Заглядають тепер в мої очі.
Із моєї душі не тече вже тепло,
Вже не гріє воно твої руки.
Остиває душа як на холоді скло,
Розривається серце з розпуки.
Вже себе не виню що так вийшло в житті,
Хоч самотності біль тисне груди.
І думки вже не ті і слова вже не ті,
Дзвін розбитий дзвонити не буде.
Не співає душа тільки жалі одні,
Загубилось у жалях кохання.
Вже не ти, вже не ти, шепче вітер мені,
Свої радощі й свої страждання.
Не жаліюсь собі, і не скажу комусь,
Біль душевна якось затихає.
Тільки більше душа не радіє чомусь,
Й так солодко уже не зітхає.
Надвірна 2000 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833855
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський