Дзвенить, грає срібна річка...
В її чисті води,-
Задивилася Марічка,-
Та й на свою вроду...
Задивилась, усміхнулась,-
Гарна ж бо, їй богу...
До вербички пригорнулась
В цю весняну пору...
Дихнув свіжий легкий вітер,
Розчесав волосся...
До кінця добіга квітень,
Все чаром лилося...
А навколо видноколом,-
Колір білим-білий...
Вишні, яблуні і груші,
Віє вітер вільний...
То десь справа, а то зліва,
Нова пісня лине...
А весни чарівна злива,-
Білим-біло квітне...
І дівчина заспівала,-
Про весну й калину...
Річка слухала й мовчала,
З того співу мліла...
Ясне сонечко всміхалось,
І верба, й калина...
Вже й до річки наближалась
Біла хуртовина...
Так буває і весною,
Навкруг білим- біло,
Білим квітом, як зимою,-
Простір весь накрило...
Дзвенить, грає срібна річка,-
Поміж берегами...
Співа дівчина Марічка,
з чорними бровами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833762
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.04.2019
автор: геометрія