Я все життя була одна
Без щастя, без любові і поваги,
Я сильна, щоб не бачили яка слабка
Це додавало мені сили і наснаги.
Ніхто не знав, що твориться в душі,
Ніхто не знав, що не була собою,
Ніхто не знав, що хочеться мені,
Ніхто не знав як на ногах я стою.
Здавалося, земля з під ніг відходить,
Здавалося, що крига під ногами тане,
Здавалося в безвиході ніхто не охоронить,
Здавалося, що й Неба вже нема над нами.
Та Милостивий Бог не дав упасти
Я піднімалася і йшла вперед,
Стиснувши кулаки старалась не жалітись
Старалась чесно йти й нести свій хрест.
Всі звинувачення і кривди терпеливо
Несла в собі усе своє життя,
А Бог кріпив мене і додавав сили
Підказував, ти в світі не одна.
Я дякую Тобі, мій Милий Боже,
За Твою щиру ласку й доброту,
За те, що в скруті ти поможеш
З відкритим серцем завжди до Тебе йду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833750
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2019
автор: lileia