Я серце бачила покинутих будівель
Воно жорстокістю розтрощене ущент
Воно кричить від болю з під покрівель
А час для нього - ката асистент
Його вікна, мов сліпі очиці
Де безнадії світ і бите скло
Де б'ють безсилля блискавиці
Через плісняве й чорне тло
І не почують його стіни сміху
Не стануть свідками людських переживань
Вже не відчують потрібності втіху
І підуть самотні за вічності грань
©Леся Приліпко-Руснак,22.01.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833736
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.04.2019
автор: Леся Приліпко-Руснак