Вже був донбаський хам. Тепер з Кривбасу
спішить чимдуж на трон, всім хамам – хам.
Чи то фальцету в голосі, чи басу
бракує спантеличеним вухам.
Бракує й мови в голосі, і правди.
Удосталь тільки хамства, певно, в нім.
Та й звідки знати, крав ти, чи не крав ти?
Відмовчуєшся, презик-анонім.
Співпало так, напевно: нині – шостий.
Тому й не дивно: «шістка», наркоман.
Володьку, шо ж підвів ти нас так? Шо ж ти
повівсь на повний «зелені» гаман?
Ніхто й не сумнівався: із екранів
іде на глядача «крутий мужик».
А між людей – бігом шукати крайніх
і мірятись аналізами звик.
Ти «ржав». Гальорка теж синхронно «ржала».
На плач, гарматний гуркіт – не пішов.
Не втямив досі, що ми за держава? –
Не сало й селюки, не «га?» і «шо?».
Не селфі на морях, а працювати!
Бо «розуму» навчить тебе Дімон*.
Володю, повипльовуй всю цю вату.
Інакше «стадіон – так стадіон»!
Дивись, не надірви лиш поперечину
на злеті трудоголіків – в Туреччині.
© Сашко Обрій.
* – Дмитро Разумков, радник Володимира Зеленського, противник Закону про мову та ін. українських ініціатив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833724
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2019
автор: Олександр Обрій