Сидів і думав… Думав і писав…
І сам не відав, чим той вірш закінчу.
Лились слова, хоч я в душі мовчав,
Чекала Муза, що її покличу.
А серце смуток огорнув нараз,
Спинився вітер, сів посеред поля.
Неначе чийсь виконував наказ,
Чи у житах осіла чиясь доля.
І тиша ця покликала мені
Музу мою, яка за мить з’явилась.
Хмарки пливли у синій вишині,
І вірш нараз розправив свої крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833467
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2019
автор: Віталій Назарук