Цієї ночі за вікном тужливо плакав дощ.
І сум його сльозинками стікав.
На ранок раптом звідкись взявсь мороз.
І на шибках той сум намалював.
Намалював він білі квіти,
що голови схилили.
Намалював він вітра крила.
І китиці калини.
Застигли на шибках сльозинки.
Мов воску краплі білі.
Того дощу,що сумував
у мене на подвір"ї.
Так плакав бідний цілу ніч.
Чи щось в нього боліло?
Та вітер дощ на крила взяв
і вдалечінь полинув.
Сльозинки -крапельки під ранок
замерзли.Крижані.
І хто повірить що то сльози дощу.
Його душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833439
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2019
автор: кацмазонка