Знову серце у вербових котиках,
Небо синє вкрила білизна.
І цілують прохолодним дотиком,
Роси трави, бо прийшла весна.
Ще безлисте гілля умивається,
Снігом в перемішку із дощем.
Коли ж небо хмарок позбавляється,
То тепло вкриває все плащем.
І шпаки - Колумбові провісники,
По хатинах роблять знову "шмон".
Чорний ліс зацвів рясними квітами,
Нагадав про сніговий газон.
Ці маленькі білосніжні дзвоники
Продзвонили, що прийшла весна.
Білі хмари, мов небесні коники,
Перші роси випили до дна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833391
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2019
автор: Віталій Назарук