Не топи в мені свічу голими руками
І не малюй замерзлі квіти на вікні
Я так давно восковою вже стала
Твоїх живих із холодом зіниць.
Не кохай холодною любов"ю плоті
Цілунком із замерлої жаги
Я стала кригою жоржин
В твоїм саду під сонцем
Кому судилось розтопить її?.
І не торкайся уст словами
Вони брехливі,як всі міражі,
Я стала мертвим тим коралом
Серед буремності безмежної води.
Чи зацвіту,чи запалаю знову
Із Всесвітом у холоді обійм,
Вернись у щастя митю, а не тінню
із туману,гарячим,як колись, живим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833380
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2019
автор: Плискас Нина