І ниточка спогадів тягне в ті дні,
Де здавалась історія вічною.
Але чорними фарбами на полотні
Стала вмить ця картина трагічною…
Байдужість, цікавість в однім казані,
Що гіркою приправлені втратою.
Буває,що небо горить навесні…
Покаравши невинних розплатою…
Наче полум'я щось обпікало в мені,
Охопивши нові території.
Це не просто собор,який зник у вогні -
Це згоріла частина історії…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833342
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2019
автор: Infenochka