Не люби мене, не люби мене, не люби мене і не вір, придивися, у темних закутках — за зіницями — лютий звір. Він звивається, хижо скалиться і по іклах тече слина, він з тобою, як кішка грається, випиває тебе до дна. Не люби мене, не люби мене, не люби мене, і не смій. Зачудуєшся, замилуєшся — переплутаєш щастя й біль. Переплутаєш, не досвідчений, злого демона і тепло. Аметистами, перламутрами заховалось у серці зло. Переплелося, переквітчалось — сотні масок і сотні шкір...
Не люби мене, не люби мене, [s] не [/s] люби мене. І не вір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2019
автор: Marika